* * *
Присвячується Діві-Матері
Я спалив минулу епоху.
Попіл розвійте по огородах
Епоха була не за Софокла!
Не може епоха жить без Софокла
То я гарантую приємній епосі:
Я з неба палю
А всі прискородять.
Ісайя — про Іскупителя, в благородного
Похованого благородними —
Не переривайте! не переривається... —
Одне до одного —
Сховані ж у листочках
Не зрозумієте Софокла —
Не переривайтеся в своєчасне —
І за це Ісайю — було перепиляно:
За ясність!...
І при цім у Дусі невинно спати! —
Да навчившись у Ігоря «Прокиньтесь!» кричати...
Хто кого
І хто — кого...
Холод! Один і той Вогонь! —
Сухих радує,
Макнутих — спалює...
У спокої.
03.07.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763582
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович