І знов насичую тобою
Свій погляд жадібний і спраглий.
Немов осколки під час бою
Всі дні розлук в душі застрягли.
Якби ти знала, як боліли
Без тебе рани самотини!
А миті наче не летіли,
А зміями повзли, томили.
На твоїх віях ще і досі
Є залишки вітрів з дороги,
Де тебе рвучко обіймали
Надії, спогади, тривоги.
Зніму їх шерхлими губами,
Немов росинки з чашок квітів,
Аби ти знову до безтями
Могла в обіймах моїх мліти.
Бо що боліло – відболіло!
Що непокоїло – вляглося!
І ось твоє бажане тіло,
Твоє фарбоване волосся,
Твої вуста і зубки білі
Разочком перлів в твоїм роті.
І це – з Небес винагорода
За пережиті дні скорботи.
Ні, не скорботи, просто туги,
Яка все єство обіймає,
Коли на світі крім подруги
Нікого кращого немає!
02.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2017
автор: dovgiy