Дні минають…

Дні  минають,  дні  минають
Літо,  осінь  знов  зима.
Споминаю,  споминаю
Ту  любов,  давно  якої  вже  нема.

Як  кохались,  як  любились
Вже  давно  минула  мить.
Та  щось  в  серці  залишилось
Що  ще  й  досі  гірко  раною  ятрить.

Не  була  любов  бездонна
І  вже  випита  до  дна.
Залишилась  біль  солона,
Біль    солона  залишилася  одна.

Наші  мрії  як  ті  пташки
Відлетіли  в  синю  вись.
Наче  коні  із  упряжки
Розпряглися  і  по  світу  розбрелись.

І  нема  тепер  потреби
Йти  нам  разом  пліч  -  о  –пліч.
Ти  від  мене  я  від  тебе
Розлетілись  наші  мрії  врізнобіч.

Дні  минають,  дні  минають
Літо  осінь  і  зима.
Споминаю,  споминаю
Ту  любов,  давно  якої  вже  нема.

Парище.
2017р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763639
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський