Усю отруту випила до дна.
Рука, свідомість навіть не здригнулись.
І стала чи то хвора, чи чудна,
Тепер в мені нуртує кров акули.
До невпізнання помінявся світ.
А може і була із роду хижих?
Не варто, певно, тим вправляти крижі,
У кого на душі радикуліт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2017
автор: Оксана Дністран