Не залишай мене у прірві самоті…
Я відчуваю, що хвилини тануть ті,
Де наше щастя є, де щастя з крилами,
Які огорнуті для нас вітрилами.
Не залишай мене без погляду свого,
Бо я, понад усе, кохатиму його.
Безмежним і палким, яким кохання є,
Наступній ранок з ним щасливим настає.
Не залишай мене без цього відчуття,
Не покидай мене, без тебе згину я.
На черствім та сухім, глибокім,гострім дні
У повній темряві, у повній самоті…
Не залишай мене в обіймах пустоти,
Вітрами грізним швидкими не лити.
Але твоя рука все віддаляється,
Кохання прірвою вже обривається.
_______
Не залишай мене в холоднім полум’ї,
Засохлим деревом без жодної надії.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2017
автор: Вадим Демидов