Вона — не красуня, і не модель,
І не зваблива, як Мавка, —
Тішиться кожним прожитим днем,
Читає Кафку й Ремарка.
Їй двадцять. Інші в її роки —
По клубах та ресторанах…
Вона ж — маскувальні плете сітки
І перев’язує рани.
Тягуча рутина, й так обмаль змін…
Відточеність в рухах умілих…
Ховається біль у суглобах колін,
І в пальцях її онімілих…
Світ злих, хижих яструбів і пантер
Кепкує над нею, ‘ дивною ‘…
Вона ж вище нього — дівча-волонтер,
І просто: справжня людина!
© Володимир Присяжнюк
03.12..2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763797
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.12.2017
автор: Володимир Присяжнюк