увесь день
розгулює містом сіро-смугастий півень,
дзьобає у калюжі,
сокоче – до розваги скликає гарем,
але його несучки, до закликів байдужі,
дрімають, зборені сльота́вим тягарем,
розважається півень – раз коло разу дзьобне
і поверхню дрібними кільцями сколихне,
калюжа морщиться – знов не засне…
а вряди-годи
холодна булька вискочить на поверхні води –
на безпросвітне небо сердито глипне
і невдоволено лус-не
…як несучки, настовбурчили мокре пір`я
дерева й кущі,
пообсипали під`їзди-подвір`я
дрібні, як пшоно, пізні грудневі дощі –
у вікна дзьобає сірий смугастий півень
увесь день
на мить розтулить вечір сонну очицю,
круглу й червону, як вовча ягода:
спи, під затяжні дощі солодко спиться –
то не півень, а до води вода…
і не питай спросоння:
хто там дзьобає у шибки й підвіконня
так пізно посеред ночі? -
то налетіли курчата білі, теж до розваг охочі…
03.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763826
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 03.12.2017
автор: Валя Савелюк