Цей жах війни ввірвався смерчем в груди,
Невже комусь ота біда потрібна?
О, схаменіться! не стріляйте, люди,
Вбиваєте ж себе й собі подібних.
Як хочеться прокинутись уранці
Й не чути більше про загиблих,
Щоб не трясло в воєнній лихоманці,
Щоб не вбивали більше друзів, рідних.
Чому б не жити всім спокійно, в мирі,
Молитись Богу за свої родини.
Зганьбили душі у воєннім вирі,
Не чуєте вже плач дитини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)