Яке життя коротке,
яке тяжке й стрімке,
яке безповоротне,
і кожне рішення важке.
Для кожного своя дорога,
терниста довга нелегка,
ламавши долю, збивавши ноги,
ідеш на світло маяка.
Воно для тебе як спасіння,
цей промінь радості й життя.
Потрібно лиш одне хотіння,
щоб довести все до пуття.
І ми існуєм щоб робити,
і ми все робим для життя.
Щоб тілом і душею ситим
іти вперед у майбуття.
Та не потрібно долю злити,
ні не каліч її - прошу,
бо можеш душу погубити,
свою - нещасну, і чужу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763892
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2017
автор: Gludise