Хтось жартує зі мною…

***
Хтось  жартує  зі  мною,  
опускає  щомить  жалюзі.
Чи  то  птаха  якась  
розпускає  за  вікнами  крила?
Після  вахти  нічної  
ще  й  ліхтар  на  бетонній  нозі
збайдужів  до  всього  
і  повіки  відкрити  несила.  

Липне  морок  до  шибки,
гопаки  відбиває  дощем,
набридає  душі,
мов  вишукує  пару  для  себе.
Розпливається  смуток
і  ніщо  не  нагадує  ще
феєрверки  снігів  
і  про  сонячні  промені  з  неба.

Але  осінь  не  вічна  –  
ось  така  і  плаксива,  й  журна,
що  відважує  сум,
наче  ліки  старенький  провізор.
Піднімуся  і  вкотре
витру  краплі  рукою  з  вікна,
чи  на  гірший  кінець
ненадовго  включу  телевізор.
04.11.2017


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763918
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.12.2017
автор: Галина_Литовченко