Кількість людей давно у світі
із кожним роком все зростає...
А в нас, у рідній Україні,-
такого збільшення немає...
Чогось все менше нас стає,
на це причини, звісно, є,
влада за себе більше дбає,
а ми потроху вимираєм...
Та нас давно вже й не рахують,
і бід,й плачів людських не чують,
грошима наповнюють кишені,
"вгорі" там наші ненажери...
Згідно з прадавніх світових законів,-
перепис роблять кожні 10 років,
та в нас про це ніби забули,
або вдають,що і не чули...
За 26 минулих років,
перепис був лиш раз глибокий,
було нас майже 49 мійонів,
а скільки ж є вже нас сьогодні?..
2012 пропустили,
на це були якісь причини,
так влада пропуск пояснила,
і на 2016 перемістила...
2016 теж пропустили,
тут зрозумілі всім причини:
анексія Криму, на Сході війна,
процеси нові і нова глибина...
В 2020 перепис зробить обіцяють,
та як це зробити поки що не знають,
здається лиш 40 лишилось мільйонів,
дотримуватись треба нормальних канонів...
Статистика наша сьогодні сумна,
міграційна прірва вершин досягла,
населення їде все більш за кордон,
гірка це реальність і факт, а не сон...
Зволікати не зможе уже наша влада,
бо є від ООН і вимога,й порада...
Дотриматись треба міжнародних норм,
зобов"язує владу угода з ООН...
А влада боїться усе це зробити,
сумну статистику світу відкрити...
Боїться за себе, а не за народ,
відкриється правда всіх владних вигод...
І скільки ж то нас в Україні лишилось???
Прапращурам нашим таке і не снилось...
Як ми,українці, змогли допустити,
щоб рідну країну топтали бандити?..
Чи буде перепис, чи може знов ні,
про це невідомо і вам, і мені...
Реалії розвитку знову складні,
прогнози лишились й сьогодні сумні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: геометрія