Спустошує холодний вітер слів,
пронизують порожні наскрізь гасла.
Зима надворі, мозок зльодянів
він захолов у голові, як масло.
Думки мої, мов змерзлі горобці,
докупи збились у кущі терновім.
Чому нас манять знову манівці?
Чому ми нерозсудливі до слова?!.
Бо тяжко жити зовсім без надій,
то й віримо месіям і предтечам?
На край наш суне новий сніговій,
а нас чекають сум і холоднеча…
04.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.12.2017
автор: Олександр Мачула