*

Я  дивлюсь  крізь  діру  у  моїй  голові
і  незнаю,  що  буде  далі...
Бачу  перед  собою  океани  крові
і  іржаві  клинки  зі  сталі.
Я  кричу  крізь  брудне,  розбите  вікно,
але  хто  ж  мене  почує?!
Бо  чуже.  І  нікого  не  турбує  воно,
кожен  своїм  бідує...
Уже  рік  я  не  бачила  чистого  неба,
не  бачила  Місяць  з  зірками...
І  знаю,  що  прокинутись  треба!
Що  ж  буде  далі  із  нами?...

14  травня  2007

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76400
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.05.2008
автор: PIngvi