Ти приходиш у сни.
Легкий вітер торкає волосся.
І немає вини.
Все, що мріялось, вже відбулося.
Погасили свічу.
За вікном забриніло світання.
Я покірно мовчу.
Ні, не вперше, та, може, востаннє.
Заростають стежки
Споришем і полиновим цвітом...
Якось все навпаки...
Замітають сніги наше літо.
Я шукаю сліди.
Та чомусь їх давно вже не стало.
Каже серце: "Не йди..."
Бо не має минуле проталин.
Закував лід ріку.
Ми тепер між двома берегами.
Рухнув замок з піску.
Залишились крижини між нами.
Тільки зустріч у снах
Лиш на мить повертається світлом.
Недолюблений птах
Так самотньо летить понад світом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2017
автор: Тамара Шкіндер