Ти посідав наступне місце вільне
І озирався пильно щохвилини,
Щоб знову викрасти майбутнє спільне
У грязне полотно несвіжої ряднини
Ти, спритник, Богу - лиходій несчасний-
Завмерлу душу важко покарати?
Колись не міг ти зупинятись вчасно
А ті, хто тобі вірив … обирати
А що ж ти крав? – душі кристали
Обдурені допоки не прозріють .
І ті , що роздивились і повстали
В той час, як ти руйнуєшся, мужніють
Простять тебе, як і до того, вбогих
На щирість і знайдуть свою дорогу.
© Олена Зінченко 04.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764053
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.12.2017
автор: Zinthenko Olena