очам не вірю

Здалось  мені  посеред  ночі,
Що  дім  мій    ніби  хтось  зурочив!
Двигтить  стіна,  пливе  вікно,
Не  зрозумію,  що  воно?
На  стіл  дивлюсь:  стриба  мобілка?
Ні,  не  мобілка  це,  а  Білка?
Очам  не  вірю:  хвіст,  копита,
А  пика  :  сором,  спита,  спита.
Я  похитнувся,  ,,блим””  у  люстро,
Та  щоб  мені  з  учора  пусто:
Регоче  Білка:  здогадався?
Як  ти  добряче  нализався!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764095
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 05.12.2017
автор: Світлана Петренко