Світ буває нестерпним і жорстоким до тебе…
Але ж ти у ньому живеш!
Ти ридаєш, бо безпорадність тебе огорне,
Та ти все далі і далі пливеш.
Ти переживаєш моменти, коли хочеться крикнути “досить”!
Ти навпіл розламаний сірою бурею буднів.
І вже не тіло, а душа спасу просить...
І ти змирився - звичними стали його студні.
Живеш і надієшся на кращі моменти…
Не знати чи справді настануть…
Ти вчися робити потрібні акценти!
І проблеми у більшості самі кудись кануть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764148
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.12.2017
автор: Ірина Олійник