Коли залишилось всього нічого,
ніби немає більш чого зламати,
я загубилась: хто тут і до кого
повинен бігти вибачатись.
Помилка, я ж не звикла помилятись...
Історія широкого масштабу...
Зима, а значить, тепло одягатись,
варити каву і ліпити бабу.
Горнути сніг під вікнами, чекати в гості,
дивитись фільми про любов...
Давай на землю виллємо цей келих злості!
давай залишимося разом знов!
Дістанемо стару ялинку із підвалу
і зробимо сніжинки із паперу.
Мені тебе було замало,
ти залиши мені листа під двері.
Бурульки заблищать зі стріх,
і буде сніг нам падати із вати.
Подалі від усіх-усіх
залишимося зимувати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2017
автор: Ксеня Шелест