Місяць зазирає у криницю,
у її містичну глибину.
Лицарю черленому не спиться,
він якусь шукає таїну.
Зачаївся хтось у тім джерелі
чи, напевно, закортіло пить?
В дзеркалі, немовби на орелі,
зіронька грайливо мерехтять!.
Хмарна опустилася куртина,
все укрила ніч, як чорний кіт,
але зі свічада та зорина
визирає навіть через пліт!
І ніяка ніч їй не завада,
навіть темна хмара не страшить,
бо немає з почуттями зладу
у кохання полум’яну мить!.
05.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2017
автор: Олександр Мачула