сіре небо і сіра вода,
на пляжі вологий пісок – бурий:
меланхолійна погода,
день грудневий похмурий…
давно позвивалися худощаві димки,
що лизали, у закуточках пляжу
неввічливо смажені,
мариновані шашлики,
у тугі вовняні клубки – сині,
заклопотані господині –
одомашнені нині пляжні богині –
поховали пахучі димки-клубки
разом з одежею літньою в ящики-скрині…
вітер з річки
рве на кущеві
темно-зелену, кинуту кимось, стрічку,
і, зав`язла в піску, – зненацька
крикливо-пронизлива під вербою
яскраво-зелена забута дитяча цяцька
…стоїть на забутому пляжі тиша,
як покаянна самотня душа
ша – ша…
холодні хвилі мокрий пісок вору-шать
живою мережкою на піску
біла прозірчаста піна, хвилями збита, –
є вірогідність, що завтра зранку
тут народиться Афродіта
06.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764288
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Валя Савелюк