я зовсім не вмію писати віршів,
рими все ніяк не вишикуються
у струнку шеренгу,
не розрахуються на "перший-другий",
я просто вихлюпую на папір
те, що намарилося безсонної ночі,
те, що нашепотіли потуги вітру,
те, що набриніла деренчлива шибка у вікні.
я ловлю рими, але вони втікають,
мов шнур повітряного змія -
він вже близько, але ніяк не дотягнутись.
так само втікає життя,
я збираю рими і життя, мов пазли,
а вони все ніяк не лягають в полотно.
це фатум такий чи просто збіг обставин?
чи це моє прокляття -
намагатися поєднати непоєднуване?
що це? жодна відповідь не задовольнить мене,
поки я не знайду її сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764341
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.12.2017
автор: Синій Вовк