Ми не плакали тоді,
Гріх зірватись зараз.
Ми ж ходили по воді
Без чудес і залоз.
Ми зривались в прірву, вниз
Ребрами за гілля.
Насилялись на карниз.
От було свавілля.
Ми не рюмсали тоді,
Зараз не до втоми.
Піт тече по бороді,
Зовсім без оскоми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764369
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: Андрій Конопко