Життя по стандарту,невже не помітив,
усе повторяє нове покоління.
Знаючи,що той процес буде горіти,
подає поверхнево не вдосконалює вміння.
Виховання стандартне.з обманом,
вбиваючи страхи своїх помилок.
й у мозок дитини запускають програму,
те саме що сплелося в них із думок.
Хоча ні,насправді й ще гірше,
телебачення,порнографії більше.
Самоїдство,депресії,потім пустенне життя,
й перша любов розіб'є почуття.
А там вже віддаляємся дальше,
від себе й від рідних у потяг свободи.
Безкорисні стосунки,не роблять багатшим,
й алкоголем залитись шукаєм нагоди.
І все повторяється,від початку до смерті,
наступаючи сліпо на ті ж самі граблі.
Закриті для інших в старому конверті,
і в пошуках себе частіше сліпі.
Для чого життя,будуєм догадки,
у свої сили віримо як ставки на карту.
Й краще не стало,як жили нащадки,
й майбутнє нажаль невірне,стандартно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764397
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2017
автор: V1TaL1o