У погляді твоїм читаю холод,
читаю студінь змерзлої зими
і на життя такий відмінний погляд,
як сонцедаль від сіронизини.
І опускаю очі, і не хочу
ані мовчати, ні губити звук,
бо день такий віддалений від ночі,
як Божа длань від чоловічих рук.
Бо заметіль так проситься до серця,
у вікна б*ється, аж вібрує скло.
Але втискаю знову спраглі скельця
взаємотиші у неслівне тло.
І лиш укотре зчитую морози
у погляді твоїм, довкруг зима.
Синоптики нашіптують прогнози,
де на відлигу й натяку нема.
5.12.17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764527
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2017
автор: Леся Геник