Провисла тиша спокоєм небес
В неспокої збігаючого часу,
Наповнивши до дна зимову чашу
Очікування чуда із чудес.
Магічна ніч запалює зірки,
Святкові свічі в закуточках серця,
Щоб мрій по вінця набрані відерця
Зігріли світла теплі язики.
Січневий снігопад з небес долонь —
По тілу струмом, як найперша сповідь,
Вливається в думок прозору повінь,
Розпалює в душі життя вогонь.
В повітрі запах хвої і Різдва,
В морознім скрипі радість надвечір’я,
Коли для всіх в людських надій сузір’ї
Зоря Христа любов’ю ожива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764652
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2017
автор: Алла Гавришко-Бабічева