Її погляд з відтінком зневіри забарвлює райдужку ока,
Ти рахуєш кожен із її тихих, насправді байдужих кроків,
Вимірюєш відстань до неї люттю, образою, автотрасами,
"In vino veratas" -кажеш, намагаючись забути і згаснути.
знімаєш вночі шовк дорогий з холодних дешевих плечей,
Заліковуєш чужими вустами удари безбожних її очей,
У чужих обіймах задихаєшся, а мурахи говорять її сопрано
І лишають по собі переломи й відкриті криваві рани.
І поки вона ніяково і ніжно цілує у вилиці щоразу іншого,
Ділиться з ними теплом, коньяком і, зрештою, ліжком
Ти, брате, дихай, брате, дихай, чуєш, змирися, мій верше.
Ти у неї вже сотий у списку, а вона у тебе назавжди перша.
Травень 2016
Олена Швиднюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2017
автор: Олена Швиднюк. Магнолієва поезія.