Світ збожеволіє, почне забирати у нас борги,
Коли розплата настане за наші втіхи земні, гріхи,
Коли навіть Буда від люті проснеться й прийме Іслам,
І кожен стане на бісову сторону зла,
Вона скаже : "Лиш повір мені, не лякайся, мій верше.
Коли смерть оголошує гру, переможець не прийде першим"
Не омити пролиту кров свіжою безневинною кров'ю,
Кожну із його ран вона завдала йому і вона ж загоїть.
Він же вивчав її, як невідомі нікому, забуті знаки,
А в ньому були всі риси покинутого собаки,
Як не враховувати вірності і просто її забути,
Та вона слухала його, коли й не хотіла нікого чути.
Світ збожеволів, любов їм зімкнулась кільцем на шиї,
Вони втікали один від одного в Токіо, Лондон, Київ.
Та то, певно, світ з'їхав з глузду, і Бог ся розважив.
Разом кипіли від люті, а відстань палила заживо.
Олена Швиднюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2017
автор: Олена Швиднюк. Магнолієва поезія.