[i]Січневий дощ розлив інтригу,
Заплакав наче те дитя.
Й мороз, побачивши відлигу,
Утік, забувши про взуття...
Поношені біляві плями,
Як з магазину "Другі руки".
А ще недавно під ногами
Шепталися тріскучі звуки...
Січневий дощ накуралесив,
Спихнувши зиму у кювет.
Мої долоні, думи пестив
Невдаха, вискочка - поет...
На небі суму пелена,
Вікно закрилося невчасно.
За муром мокрого рядна
Надія десь потроху гасне...
Січневий дощ сліпий, безглуздий.
Чи більше глузду у житті ?
Коли воно кидає вузда
Та опиняєшся на дні...
Але кропи, кропи згори,
Йорданським духом розкрий вічність,
І може вистачить води,
Аби хоч трохи змити грішність...
Січневий дощ розлив інтригу,
Заплакав наче те дитя...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764713
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2017
автор: Мандрівник