Пробачим зиму, вона ж жінка,
І може теж зачарувать.
Нехай холодна, як крижинка,
В обіймах може жартувать.
Кохання зілля напилася...
(Хіба для жінки оце гріх?)
Дощем холодним пролилася.
Мабуть, розплата від утіх.
Весна спросоння подивилась.
Невже, продовження це сну?
Хазяйнувати заходилась:
Красу розлила запашну...
Та раптом крига вкрила річку.
Квітки пов"яли, бо не час.
Ось так скінчилася та стрічка,
Яку я бачила не раз.
--------------------------------
Біля мого будунку розцвіла вишня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764797
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2017
автор: Н-А-Д-І-Я