Час утікає, а ми біжимо
Часто чекаємо чогось, немов
Жити попереду безліч віків
До целофанових слів і вінків
Вкотре вже грудень змінив листопад
Сварки сорок шелестіння цикад
Різні кантати співають вони
Світлі весною, сумні восени
Туги напилася сіра земля
Без соловейка і без журавля
Каркають трубно містичні круки
Тим навівають пекельні думки
Снігу чекаємо з неба й чудес
Молимось Тому, Хто вмер і воскрес
Просимо долі, прощення гріхів
Вторують нам зграї чорних птахів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764808
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.12.2017
автор: Марґо Ґейко