Я не сумую.. ні, не старість,
То мудрість в косу нитку запліта.
Змалює скроні, запорошить,
А серце...серце юність пам'ята.
Я не рахую, скільки років
Мені махнули журавлі.
Стрічаю з радістю онуків,
Що у лелеки на крилі.
То мудріть... так, не старість
Снує з минулого нитки.
Сплітає павутиння заздрість,
Життя зриваючи листки.
Роки, мов птахи полохливі,
Змахнули потайки крильми,
А мрії юності звабливі
Сховаю в ніч, у свої сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2017
автор: Зоя Журавка