Неначе хмарки у засинні,
Ті очі сині, сині… - сині.
Такі глибокі … і погожі,
На інші зовсім не похожі.
Напився, я колись цикути,
Не можу й досі їх забути.
Волині очі… - тих озер,
Для мене світять дотепер.
Ті очі… сині… - їх краса,
Як подих досвітку, роса.
Як ключ у небі журавлиний,
Для мене ти моя, Волине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2017
автор: Миколай Волиняк