Хоч по погоді ближчі до Європи -
Сталеве небо терпне, не сніжить.
Дрімуча совість вилізла з окопів,
Банують хмари в досвіткову мить.
Латаю пам’ять печворкним дизайном,
На вістрі довго жити – не з руки,
Чимало клаптів - неприкрито зайві,
А придивлюся - то ж мої роки.
Зебристих ліній випало багато,
Зшиваю їх з настійністю митця,
Виходить щось широке та строкате,
Мабуть циганське – в тон мого лиця.
То може дім мій – табір і кибитки,
А тут я тільки марно гаю час?
Моя епоха вийшла із ужитку,
В цій - мрії ріжуть навіть без причасть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: Оксана Дністран