Вдивляюся ночами у зірки:
яка краса і велич незбагненна!
Летить проміння тисячі років
і у долоні падає до мене.
Відчую раптом: я — не зовсім я,
піщинка на планеті серед інших.
Летить кудись у Всесвіті Земля
і нас несе малих, сліпих та грішних.
Усі думки і справи, і слова
вливаються у Всесвіту потоки.
І кожен день — історія нова,
отримуємо досвід крок за кроком.
Нам вітчайдушно шле сигнал Земля:
ви хибний, люди, напрямок обрали.
Хто прокладає курс для "корабля"?
Хіба розумні ті, що за штурвалом?..
Як цей "блакитний лайнер" вберегти,
щоб не впіймали нас біди тенета?
Любов і мудрість Всесвіту нести,
лише вони — спасіння для планети!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765137
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2017
автор: Денисова Елена