Люди як кораблі -
було сказано.
А що, як люди ще й як
чаклуни?
Випромінюють енергію,
отриману від сонця.
Так, справді, це вони,
це навіть ми!
І це може бути здійснено, а не тільки
бажано.
Із найглибших криниць нашого тіла
ми можемо взяти воду і тоді...
тоді більше ніхто не буде невміло
витріщатись на сонце на долоньці.
Ми можемо стати
великими,
сильними,
страшними.
Але цього ж ніхто не хоче,
бо магія проявляється через любов,
і нічого не вийде, якщо ми будемо злими
чаклунами ночі.
Людина як дар,
людина як слово повітря
летить по всесвіту і вміє робити дива
із власних чарів.
І ти також людина нового часу, людина нова,
відчуй,
сприйми,
як твоє тіло вирує.
Ти чаклун, я чаклун, я
чаклую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2017
автор: Попіл Фенікса