Зимовий тихий вечір
неначе падає на плечі
теплим шарфом для землі,
вона ж поринула у сни.
Землі, яка відпочиває,
тихенько заспіваю: “Баю!
Засни, землице, до весни,
зерна і стебла бережи.”
Їм до весни в тобі дрімати,
весною рано проростати,
квітчати землю до снаги,
а зараз квіти снігові.
Вже засипає й укриває сніг,
закінчився денний синички спів,
навкруг - чорне мереживо гілля,
білих мережив наплете зима.
4.12.2017.
Фотографія автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765192
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2017
автор: Светлана Борщ