О, рідна нене, Україно!
Моя матуся молода.
Ти, наче немовля, наївна
І чиста, як свята вода.
Моя весела молодичко,
Трудолюбива, та не впрок.
Утреш спітніле смагле личко,
А щастя, золотий візок
Знов проминув. Одна веселка
Лишилась там, де їхав він.
А ти, матусю, і весела:
Яка краса! Тобі уклін
За те, що тягнешся щосили
До сонця, щастя і краси
Дай тобі Боже більше сил,
Щоб не зігнули, не зломили.
Що мені тітоньки, в яких
На товстих шиях срібло висне
Твоє із бісеру намисто –
Мого дитинства перший сміх.
А твої в хрестику сорочки.
Біліш, хіба вишневий цвіт.
То хай тобі у безліч літ
Всміхаються сини і дочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765332
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.12.2017
автор: Пісаренчиха