Калина з вербою стояли удвох,
Їм сонях розказував вірші.
Барвінок обіймами взявся за мох.
І дні їх ставали не гірші.
І айстри махали до маків у степ,
Дзвіночки стрибали між мальви.
У гості ходив цей квітковий вертеп,
Ще й в жита позичивши барви.
Тополя плекала пшеничні поля,
Черемха цвіла в конюшині.
Акація знає, що рідна рілля
Нас хлібом годує до нині.
*Мені довелося сьогодні згадати усю красу Батьківщини.
Скільки у нас символів, скільки любові і шани до матері-природи, скільки неоціненних багатств і скільки неоцінених дарів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765360
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Андрій Конопко