Неньку рідну не дам в поталу,
Не дозволю її зруйнувати.
Розвінчую брехню... і хулу,
І не дам вам її лінчувати.
*
В Зиму люту посію квіток,
Хай голосять завії й гармати.
Дам водиці останній ковток,
Коли буде вона помирати.
*
Буду лиху співати пісні,
Словом горе її заливати.
Витру матері слізки рясні,
Неньку буду повік шанувати.
Приспів:
Уставай Україно вставай,
Гірко плаче зажурена мати.
Кипить в серці пекучий одчай...
Україно, Тебе не зламати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: Миколай Волиняк