Вечір скрутився в клубочок від холоду
Місто туманну сорочку вдягло.
Небо всміхається зорями молодо,
День геть розстанув немов не було.
Хай собі йде... Цілий день він понуро
Сірими хмарами, смутком давив.
То так набридливо сіяв зажуру,
Потім дощами по місту ходив.
Грудень домовився із Листопадом,
Щоб той побув тут за нього ще трішки.
Просто Мороз десь в путі з Снігопадом,
Йде по розмоклих шляхах до нас пішки.
А Листопад вже й старатися радий,
Всі що лишились дощі прозапас
З вітром пронизливим, зливами, градом,
Щедро пролив в дні останні на нас.
Вже наче й час Грудню братись до справи,
Та все ніяк в колію не ввійде.
Мерзнуть без снігу пожухлії трави,
Хоче зігрітися поле руде.
Вечір заснув в білих мріях про зиму,
Небо всміхалося зорями молодо.
Ранок натхненно малює картину,
Сад одягнув в біле інею золото.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2017
автор: Наталка Долинська