І знов неспокій падає, мов тінь,
І знову чорні свари й колотнеча...
Знов позабута мудрість поколінь,
Бо ж наступ часто — то предтеча втечі.
Крізь сльози ллється істеричний сміх.
Ще небагато — й вистрілить пружина…
Ідуть свої уперто на своїх
І не збагнуть, що пахне вже чужими...
© Володимир Присяжнюк
11.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765444
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Володимир Присяжнюк