Пам’ятаєш білу казку грудня,
Коли мрій з небес кружляє сніг,
Коли в часу вимірі відсутня
Суєта буденності для всіх,
Коли день сковзає в ніч повільно,
Мов сльоза розтоплена свічі
І, коли душа, як сніг стерильна,
Не ховає в темряві ключі.
У думках засніжених безмовно
З Богом зустрічається вона,
Свій лікує біль невиліковний,
У мороз шукаючи тепла.
І злітає над світами вільна
Сонячно-осяйна, мов кришталь,
Високо, де у небес обіймах
Долі невідома сніжна даль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765469
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2017
автор: Алла Гавришко-Бабічева