Налітай шайтаном, друже вітре,
Стугони і хвилю підіймай,
Нам би цю покору пережити
Перед сонмом влесників і зайд.
Ми з тобою зроджені не вчора –
В мене також сива голова,
Знаєм певно, що ніколи ворон
Ворону ще ока не клював.
В голосному хорі імітацій
Випускають пар із казана,
І зневіра поглинає націю
Вірусом, жахкішим, ніж війна.
Хай жорстока правда і солона,
Та тобі зізнаюсь тет-а-тет:
Краще хай ненавидять за гонор,
Ніж плюють на зігнутий хребет.
І стежина, що до аналою
Кличе нас набатом недарма,
Бо себе підняти над собою –
Нині долі вищої нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.12.2017
автор: stawitscky