Самотність пеленала ніжне серце,
Стискала груди у зимовий вечір.
І тиша мовчазна холодним герцем
Торкала трепетом сумним за плечі.
...На жирандолі запалила свічі,
А за вікном моргав ліхтар і снігопад.
Здавалося, не бачила вже вічність
Сніжинок срібла, як гурту кавалькад.
Росли наметом сніжним кучугури...
Думки, мов білі голуби, літали.
Невже зима ця збудувала мури?
Вона ж колись співала двом хорали...
Індиго вечора змішалось з білим.
У двері стук - нестяма в серці мліла.
Обійми хоч засніжені, а зрілі.
Любов не втратили - в душі ж бо сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765701
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)