Як можна душам звикнуть до рутини,
Коли народ нагнула так біда,
Коли серденько зранене дитини
З Донбасу й досі батька вигляда?
А той на нього з ангельського краю
І дивиться, і прикрива крилом,
Блага у Бога миру свому краю,
Щоби земля укрилася зелом.
І хто те зна, чи вистачить століття,
Щоб ми простили тих, хто у Кремлі?
Нові ж хрести як свідки лихоліття,
Насіялись так густо по землі…
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765704
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.12.2017
автор: Ганна Верес