Жорстокість вулканічно схована в мені,
Усім привітна я і мила,
Але коли емоції палахкотять в вогні,
Тоді я просто дика злива.
Такою я ненавиджу себе,
Від гніву роздирає груди,
Мене кудись в словах несе,
Трясуться ноги й губи.
Бажання утекти від себе,
Від світу, де у мене є ім’я,
Знайти єдине у потребах,
Тримати лаву у твердих руках.
Я знаю, ким ти є сьогодні,
Ліхтар розбитий на старім стовпі,
Твій погляд знову безсторонній,
Тебе лякає зло в своїй душі.
13.12.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: Долинська Людмила