Обпікаючи шкіру дотиком,
Ти проходив, мов струм, по душі.
Тихий шепіт здавався окриком.
Мою землю живили твої́́́́́ дощі.
Ти - багаття навіки палаюче,
Що стуляю в руках і несу крізь вітри.
Ти - весни кольори найяскра́віші.
Голос твій наче співи зірок. Говори...
Збережу крізь декади, століття, епохи,
Відвоюю в усіх континентів Землі.
Я без тебе лиш мить, лише подих,
Смутний промінь в завісах імли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: Поліна Лісовська