Ех, літа, мої літа...
Пам’ять в гості приліта.
Уночі мене тривожить –
Очі росами воложить.
Кущ калини розквіта,
Мама знову молода.
Батько сходить із портрета,
Одяга свого кашкета.
Я біжу йому навстріч –
Стрічки в кісках навсібіч.
В татка - лагідна усмішка,
В мене суму – ані трішки.
Смикаю кота за хвіст,
Після міряю свій ріст.
В радості усі, бо мірка
Дістає до чверть одвірка.
Отже в школу хочу йти,
Татко просить підрости.
Мама вийшла вже на ганок,
Щоб покликать на сніданок...
Як хотілося б мені
Повернутись у ті дні:
Сонцеокі, особливі,
Безтурботні, галасливі!
Щоб піснями дім дзвенів
У яснім Чигирині.
А дівча на ймення Ліда
Зовсім прикрощів не звіда!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766009
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2017
автор: Дніпрянка