Ти хочеш тиші? Ось вона - бери
В’язка, як мед в задумі неповторній,
У ці травневі теплі вечори,
У ночі ці такі безтямно чорні.
Ти бачиш тишу? Осьже, ось вона
Така безпечна й п’яна від жасмину,
Це в ній бринить комарика струна,
Вона леліє пісню солов’їну.
Послухай тишу. Рани, що болять
В твоїй душі, загоять тиші звуки,
Звабливо зорі підморгнуть здаля
І буде чути серця мірний стукіт.
І хай це смішно - в тиші розчинись
Краплинами туману й ще дрібніше,
Щоб трепетно згадалося колись, -
Як голосно звучала тиха тиша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2017
автор: Валентин Довбиш