Гра у назви. 5 частина. Фiнальний етап.

I  миттєво  деякi  вченi  нас  розуму  навчали  -
-  Плем'я  торкiв*  десь  тут  кочувало,  тому  й  рiку  назвали.
Було  таке,  та  не  торкiв  єдиних  степ  знавав,  шановнi.
Схiд  України  приваблював  рiзнi  народи  тюркомовнi.

У  печенiгiв  зi  Святославом**  бiй,  хан  Куря  дуже  лютий.
Кончак,  Гзак  -  хани,  вiд  дiй  цих  половцiв  плач  Ярославни  чути.***
Окрiм  цього,  кочiв'я  помiтив  погляд:  бастiїв,  турпеїв.
Ще  й  ковуїв,  боутiв,  каєпичiв,  ревугiв,  берендеїв.****

А  це  як  -  й  торки,  й  торкиня,  й  торок,  i  торкеня-манюня  -
Гне  лiнiю  свою  лiтера  "К"  й  до  кожного  слова  суне!
А  в  назвi  Тор  -  тут  вперта  лiтера  ця  нiби  й  загубилася.
Чи  то  Вiдьми  Конотопської  капостi,  чи  вiд  рук  вiдбилася.

Схоже,  метод  Валерiя  Бебика  тiльки  нас  й  "врятує".
Он,  верба  вже  якраз  i  груш  врожай  дослiдникам  готує.
Не  барiться  -  насипайте  в  полумисок  попкорну  i  чипсiв,
Бо  iнтрига,  ще  й  страшенної  сили  у  мелодрамi  всiй  цiй.

То,  не  чули,  не  на  жарт  торнадо  тут  якось  розходився.
-  Ой,  страх  же,  людоньки,  рве,  ламає!  Хоч  рятiвник  з'явився  б!
На  перемовини  дiда  Гната  шлють  i  Бровка  кудлатого
Й  висуває  катаклiзм  природний  їм  такого  ультиматуму  -  

-  Гаразд,  зроблю  я  у  бешкетуваннях  тривалу  перерву,
А  ви  ось  що:  на  честь  мене  цю  рiчку  назвiть,  у  свою  чергу.
Ну,  "Торнадо"  -  його  довгу  назву  до  "Тор"  скоротили.
Щоб  тебе,  ледве  проблеми  здихались  -  вже  iншу  зустрiли!

Тореадору  набридло  в  Андалузiї  бикам  роги  ламати  -
Й  чкурнув  ось  сюди  -  степами  козацькими  подався  мандрувати.
Розбив  серця  стрункий  кабальєро  враз  Ганнусям  i  Марiчкам,
Ще  й  дiяльнiсть  свою  увiковiчнити  бажає  в  назвi  рiчки.
А  тут  люди  простенькi  ж,  скромнi  й  пiшли  на  компромiс.
-  Та  вже,  ладно,  хай  серцеїдовi  такий  буде  сюрприз!

Час  минає,  коли  це  футболiсти  тут  ще  зупинилися,
А  дiзнались  про  рiчку,  то  й  мовлять:  "Ви  блекоти  об'їлися!
Устругнути  таке!  Залишили  за  бортом  героїв  -
Й  роздаєте  коров'ячим  лицарям  почестi.  Жах  то  є!"

Справжнi  мачо  -  з  того  колективу  лиш,  де  спонсор  надiйний.
Про  змiну  назви  навiть  договiр  уклали  офiцiйний.
Вiн  i  досi  у  скринi  знаходиться  iз  сусiдського  горища.
А  команда,  до  речi,  та  звалася  -  Торпедо(Запорiжжя).

Аж  ось  -  прозрiння:  цю  назву  спокiйно  могли  дати  й  слов'яни,
Якi  тут  часто,  б'ючись  з  кочiвниками,  отримували  рани.
Лiтописцi  давньоруськi  -  й  тi,  часом,  стають  авторитетом.
Комусь  -  з  лавочки  Кузьмич,  пляшка  пива  й  з  насiнням  баба  Свєта.

Зi  словом  "тор"  завжди  знайома  була  i  старослов'янська  мова.
Так  звався  шлях,  який  прокладали  собi  й  неодноразово.
Ще  й  кажуть:  "Тепер  шлях  ТОРувати  треба,  аби  пункту  дiстатися.
I  лиш  виведе  проТОРена  стежка  туди,  її  й  триматися".

А  "битий  шлях"  -  його  ж  називають  вже  в  мовi  сучаснiй
То  такий  от  у  назвi  цiй  ребус  своєрiдний,  власне.
Рiчка  ж  дана  з  битим  шляхом,  бачиш,  сусiдами  були.
Ну,  а  близькiсть  предки  пiдкреслили  ту  й  Тором  нарекли.

У  головi-то  думкам  цього  вечора  таким  хазяйнувати.
Наостанок  -  ще  б  центру  Донеччини  удачi  побажати  -
Й  виштовхнути  фанатiв  Новоросiї.  Усiх  пiд  зад  колiном  -
Хто  надумав  назву  Русь  перекручувати.  А  Русь  -  це  Україна!








*Торки(ще  iнакше  називали  -  торци,  огузи,  гузи,  узи)  -  тюркське  плем'я,  яке  колись  кочувало  у  степовiй  зонi  України.
**Київський  князь  Святослав  Iгорович.
***Єфросинiя  Ярославна  -  донька  Галицького  князя  Ярослава  Осмомисла  i  дружина  Новгород-Сiверського,  а  потiм  Чернiгiвського  князя  Iгоря  Святославича.  Про  неї  ще  згадується  в  "Словi  о  полку  Iгоревiм".
****Тюркськi  племена,  якi  колись  кочували  у  степовiй  зонi  Украiни  -  ковуї(ще  iнакше  -  коуї),  каєпичi(ще  iнакше  -  каїпичi),  ревуги(ще  iнакше  -  ербуги),  берендеї(ще  iнакше  -  берендичi).  
 
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: Дмитро Кiбич